Кожна четверта субота листопада стає для України
днем тиші й скорботи.
22 листопада 2025 року ми знову запалимо свічки
пам’яті – маленькі вогники, що світять крізь темряву, нагадуючи про мільйони
життів, обірваних голодоморами ХХ століття.
Голодомор 1932–1933 років – це не лише сторінка
історії. Це крик душі, який долинає крізь десятиліття. Це біль, який не згасає,
бо був спрямований проти самої сутності нашого народу – проти права бути
українцями.
Сьогодні, коли Україна знову бореться за своє
існування, пам’ять про ті трагедії стає нашим щитом. Ми бачимо, як історія
повторюється: агресор намагається знищити нашу культуру, нашу мову, нашу
свободу. Але ми знаємо – як і тоді, так і тепер – український народ неможливо
зламати.
Світ почув наш голос. Парламенти десятків держав
визнали Голодомор актом геноциду. Це не лише визнання історичної правди, а й
знак солідарності з Україною сьогодні.
Коли о 16:00 ми зупинимося на хвилину мовчання, а
потім запалимо свічки у вікнах, нехай кожен вогник стане символом нашої
незламності. Нехай він нагадує: ми пам’ятаємо, ми боремося, ми переможемо.
Вічна пам’ять жертвам голодоморів.