1.
Невиправдана
дискреція в управлінських повноваженнях
Індикатори:
1) оцінювання на власний розсуд
юридичних фактів, внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись
правовідносини;
2) обрання без чітких критеріїв
та/або обґрунтування одного із декількох управлінських рішень, форм реагування;
3) відсутність визначеного
алгоритму чи строку здійснення юридично значущих дій;
4) установлення правил, процедур і наділення
повноваженнями з перевірки дотримання цих правил однієї і тієї самої посадової
(службової) особи, органу, підрозділу.
Вказані індикатори найбільш
поширені у проєктах актів з основної діяльності, проте можуть бути й в інших
видах.
2.
Нечітке
визначення завдань, форм діяльності та відповідальності владного суб’єкта
Індикатори:
1) невизначеність змісту службової
діяльності та обов’язків відповідального суб’єкта;
2) неможливість установлення
конкретної відповідальної особи за визначені в акті форми діяльності
(управлінських рішень);
3) делегування повноважень
відповідального суб’єкта юридичним особам приватного права або іншим суб’єктам
без достатніх підстав.
Вказані індикатори зазвичай
властиві для проєктів актів з основної діяльності
3. Створення
невиправданих перешкод у реалізації прав чи інтересів особи
Індикатори:
1) створення без достатнього обґрунтування
обмежень у доступі до органу чи посадової особи, зокрема встановлення
незручного для споживачів послуг графіка роботи або прийому, зайвих пунктів
охорони чи обмеженого входу;
2) невикористання
можливостей надання послуг онлайн, автоматизованого керування чергою, штучне
створення черг, розміщення на великій відстані окремих елементів надання єдиної
або взаємопов’язаних послуг;
3) довільне право
витребування від фізичних чи юридичних осіб додаткових відомостей, документів,
інформації тощо або не передбачених законодавством документів;
4) відсутність або
необґрунтоване обмеження доступу до інформації стосовно процедури надання
послуги.
Вказані індикатори
властиві для усіх видів проєктів актів
Індикатори:
1) надання переваг
фізичним або юридичним особам при прийнятті рішень, затвердженні (погодженні)
висновків;
2) призначення на посаду без додержання
конкурсних процедур (у разі якщо заміщення вакантних посад відбувається за
результатами конкурсного відбору);
3) присвоєння рангів, спеціальних звань без
додержання встановлених процедур або відсутність зрозумілого алгоритму їх
присвоєння;
4) призначення окремим
працівникам виплат, на які вони не мають права;
5) застосування до
певної категорії осіб винятків з антикорупційних вимог, заборон та обмежень.
Зазначені індикатори
можуть міститися в усіх видах проєктів актів, проте особливо поширені у
кадрових.
5. Використання словесних конструкцій,
що спричиняють суб'єктивність рішень органу влади
Індикатори:
1) правова
невизначеність - використання у проєктах актів формулювань, що створюють
неможливість зрозумілого та прозорого прогнозування алгоритму прийняття
управлінських рішень чи наслідків їх застосування: "має право
визначити/вимагати", "може", "іншими вимогами",
"певні умови", "додатково", "іншими
нормативно-правовими актами", "іншими актами законодавства",
"тощо" та ін.;
2) оціночні категорії -
використання у проєктах актів формулювань, що допускають прийняття
управлінських рішень залежно від суб’єктивної оцінки: "ефективне вжиття
заходів", "відповідні вимоги", "достатня інформація",
"у разі необхідності", "серйозні економічні проблеми",
"суттєвий вплив", "значні порушення", "несуттєві
зміни" тощо.
Перелік вказаних
словесних конструкцій та/або їх поєднання не є виключним. Тому ідентифікація їх
корупціогенності у кожному випадку має супроводжуватися комплексним аналізом
положень проєкту акта, подекуди з аналізом пов'язаних правових джерел чи
відносин.
Вказані індикатори
властиві для проєктів актів з основної діяльності або з
адміністративно-господарських питань.
6. Прийняття рішень в умовах конфлікту
інтересів
Індикатори:
1) встановлення премій, надбавок, виплат,
призначення чергувань, відпусток тощо в умовах реального конфлікту інтересів
(стосовно себе, близьких або інших пов’язаних приватними інтересами осіб);
2) відсутність альтернативи та покладення функцій на
єдину посадову особу, що унеможливлює автоматичне прийняття рішень поза
конфліктом інтересів;
3) призначення на посади прямого підпорядкування
близьких осіб або інших осіб, щодо яких посадова особа має приватні інтереси;
4) прийняття
адміністративно-господарських рішень в умовах конфлікту інтересів стосовно
контрагентів та інших партнерів органу.
Ці індикатори властиві для проєктів актів з
адміністративно-господарських та кадрових питань.
7. Недостатня прозорість контрольно-наглядових
повноважень
Індикатори:
1)
відсутність детального алгоритму проведення перевірок та переліку завдань
(об’єктів) перевірки, не врегулювання меж прийняття рішень за результатами
здійснення контрольних повноважень та їх виконання;
2) можливість необґрунтованого планування перевірок
у незручний для об’єкта перевірки час та спосіб;
3) відсутність автоматизованого розподілу завдань з
реалізації контрольних повноважень, де такий розподіл визначений
законодавством;
4) невизначеність підстав для здійснення державного
нагляду (контролю), проведення перевірок;
5) відсутність механізму ротації працівників,
залучених до реалізації контрольно наглядових повноважень.
Вказані індикатори властиві передусім для проєктів
актів з основної діяльності.
8.
Корупційні
вразливості процедур публічних закупівель
Індикатори:
1) невиправдані дискреційні повноваження
відповідальних посадових осіб під час проведення публічних закупівель;
2) юридична невизначеність обов’язків посадових
осіб, відповідальних за організацію та проведення публічних закупівель та/або
ведення договірної роботи.
Вказані індикатори властиві для проєктів актів з
основної діяльності або адміністративно-господарських питань.
Детальніша інформація:
https://wiki.nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2021/07/Metodychna-nastanova-Vizuvannya-antykoruptsijnym-upovnovazhenym-proyektiv-aktiv-organizatsiyi-publichnogo-sektoru.pdf